Мені часом здається, що солдати,

Які не повернулися з боїв,

Не полягли, а залишились жити,

Перетворившись в білих журавлів.

Всім відома і близька пісня, яка бере за душу і котру завжди слухають стоячи. Образ журавлів, що летять по небу, однаково близький тим, хто згадує бої під Сталінградом, тим, хто форсував Дніпро, і тим, хто визволяв Оріхівський край і нашу рідну Преображенку.

Саме цей образ – образ журавля став лейтмотивом Уроку Пам`яті 19 вересня в Преображенському НВК «Школа-дитсадок», присвяченому 70-річчю визволення села від німецьких загарбників. Учні 4-11 класів, вчителі, односельці зібрались в актовому залі школи, щоб вшанувати безсмертний подвиг народу і односельців, низько вклонитися солдатам Перемоги.

 Гарний вишуканий клин білих журавлів застиг на екрані великого монітора…

«Всі, як один, неначе перед боєм

    В тумані надвечірнім журавлі…»

А зі сцени лунає зворушливий голос ведучого: «983 преображенця пішло боронити землю від ворога, 329 – не повернулись..» Скільки горя і страждання за цими цифрами. І чим далі йде минуле,тим гостріший для нас тягар втрат. І тим дорожчі є для всіх нас сьогоднішні ветерани – живе втілення подвигу, якому немає рівних у світі. З великою теплотою і шаною ведучі представили найпочесніших гостей цього заходу: Рохліну Марію Михайлівну – голову ветеранської організації 95 гвардійської стрілецької дивізії, Почесного громадянина міста Оріхова, Скомарохова Івана Георгійовича – ветерана 12 гвардійської стрілецької дивізії, визволителя Оріхівського району у 1943 році, Чепурко Валентину Захарівну -   ветерана  95 гвардійської стрілецької дівізії, Галушка Василя Михайловича – голову ветеранської ради Оріхівського району.

У своїй промові Марія Михайлівна та Іван Георгійович з вогником і біллю в очах згадували ті страшні часи, про те, як захищали цей маленький клаптик української землі, про те, як втрачали своїх друзів, про те, як твердо вірили в перемогу. Вони закликали присутню молодь виявляти шану і увагу до ветеранів, прислухатися до їхніх порад, берегти духовну єдність з поколінням, для якого любов до рідної землі – не просто слова. І в цьому – духовна твердиня сучасної України. Учні школи привітали присутніх ветеранів зі святом визволення квітами.

Протягом свята школярі розповідали вірші, співали пісень, згадували про ті воєнні часи. Хвилиною мовчання всі присутні в залі вшанували тих, хто увійшов у безсмертя. А наприкінці знайомими акордами та зворушливими пронизливими словами в зал полилась пісня про журавлів. Під останні звуки всі вирушили до Преображенського Меморіалу слави та обеліску у вигляді журавля, щоб покласти квіти на могили тих, хто загинув, захищаючи рідну землю. Довгим і сумним поглядом обіймали сивочолі фронтовики гранітного птаха, який весь час рветься у небо, щоб зайняти своє місце у довгому журавлиному ключі…

Летить у вирій ключ та все курличе –

То земляки мої верстають путь.

Є в їх строю проміжок невеличкий –

Його для мене, певне, бережуть….